У 1959 році сценарист Гектор Герман Естерхельд разом із художником Франциско Солано Лопесом завершили роботу над коміксом El Eternauta. Згодом вони його доповнювали, продовжували й перемальовували, але це вже інша історія.

Не буду спойлерити, але за сюжетом Землю засипає радіоактивний сніг, і всі, хто з ним стикається, помирають. Головний герой вирушає на пошуки причин трагедії й заходить дуже далеко — і несподівано глибоко — у своїй “подорожі героя”. Тут і про делегування насильства на рівні експериментів Зімбардо, і стійкість перед катастрофою в дусі Віктора Франкла.

Комікс зарахований до класики аргентинської літератури. Нещодавно його екранізували, і тепер він доступний на Нетфліксі. Хоча у першому сезоні ще приховані глибші віхи сюжету, цей постапокаліпсис мені, як українцю, набагато ближчий і зрозуміліший, ніж типовий голлівудський блокбастер. Однією з важливих відмінностей серіалу є те, що головний герой — ветеран Фолклендської війни. Його виживання базується не лише на тому, що він “хороший хлопець”, а й на вмінні поводитися зі зброєю та приймати складні рішення.

Щодо автора коміксу, то в 60 років Естерхельд, підтримуючи своїх чотирьох доньок та їхніх чоловіків, доєднується до партизанського угруповання. Усіх їх викрадає аргентинський уряд. З тюрем повертають лише тіло наймолодшої доньки та немовля, яке народилося вже в ув’язненні.

Світ несправедливий, зламаний і підступний. Але, як нагадує нам Естерхельд, це не виправдання для того, щоб стати такими самим.